Історична тема Лісової Школи

Щоразу перед вишколом Головна Референтура визначає нову тему, наприклад — “Парашутисти УПА”, “Відзначення УПА”, “Вишколи УПА”, а відтак і патронів гуртків.

А згодом на вишколі гурткові клейноди — назва, прапорець, пісня, газетка — творяться учасниками відповідно до гурткового патрона.

Що таке УПА?

Українська Повстанча Армія, або УПА, це військова формація часів Другої світової війни. Її основною базою була Західна Україна, але вона діяла також у центральних областях України та Польщі. Відділи УПА рейдували в Білорусь, Чехословаччину і Румунію. Її метою було створення самостійної української держави. З 1942 року УПА боролася з гітлерівським і сталінським режимами. Офіційною датою її створення є 14 жовтня 1942 року. Перші бойові дії розпочалися в лютому 1943 під командуванням підполковника Василя Івахова — “Сома”.

Які були початки?

УПА виникла зі збройних відділів, створених на Поліссі та Волині у 1942 році. Вони захищали українське населення від насильств німців і червоних партизанів. Спочатку ці загони діяли під впливом кількох політичних угруповань. Улітку 1943 року всі відділи Волині та Полісся об’єдналися під назвою УПА.

Їх очолив полковник Дмитро Клячківський — “Клим Савур”, провідник ОУН у цьому регіоні. Рівночасно організація збройного спротиву поширилася на Галичину та на центральні області України. Так, що осінню 1943 року всі західні та частина центральних земель (до Умані) були охоплені українським національним повстанським рухом.

Яка була організаційна структура?

У листопаді 1943 року Головним Командиром УПА став генерал-хорунжий Роман Шухевич — “Тарас Чупринка”. Йому допомагав Головний військовий штаб під керівництвом генерал-хорунжих Дмитра Грицая — “Перебийноса” та Олекси Гасина — “Лицаря”. Головний журнал УПА “Повстанець” був редаґований сотником Миколою Дужим — “Вировим” а визначним командиром старшинських шкіл був майор Федір Полевий — “Поль”. Терен дій поділялися на три Генеральні Воєнні Округи, що відповідали рівню армійських корпусів: “УПА-Північ” (Волинь і Полісся), “УПА-Південь” (центральні області) та “УПА-Захід” (Галичина). Кожна із цих територій поділялася на Воєнні округи (ВО). Бойові відділи були зорганізовані подібно як у регулярних арміях. Сотня ділилася на три чоти, чота на три рої а один рій звичайно складався із 10-12 вояків. Дві чи більше сотень утворювали курінь. Два або більше куренів становили загін (полк), а всі частини однієї ВО утворювали Групу (дивізію).

Яке було відношення УПА до ОУН?

Організація Українських Націоналістів (ОУН) в часі 1941-1954 під проводом Бандери-Лебедя-Шухевича-Кука, як революційно-політична організація мала свою окрему структуру із станицею в кожнім селі у західних областях. Станиці об’єднувалися в кущ, кущі в район, райони в надрайон, надрайони в округу, і т.д. Цю структуру популярно називали “тереновою сіткою”, “цивільною сіткою” або просто “сіткою”, якої одним із завдань було діяти як запілля для УПА та виконувати такі функції як: резерва (Самооборонні кущеві відділи — СКВ), безпека і розвідка (Служба безпеки), медична служба (Український червоний хрест — УЧХ), постачання харчами (станиці ОУН), і т.д. Сітка не була військом, але на найвищому щаблі відповідальности в одній особі поєднувалися функції Головного Командира УПА та Голови Бюра Проводу ОУН. Це, та факт, що понад 90 відсотків вищих старшин УПА були членами цієї ОУН сприяло тісній співпраці між обома структурами. Незалежно від того УПА зберегла характер загально-національної, а не групової, повстанської формації.

Які в УПА були військові звання?

Так як у кожній реґулярній Армії УПА мала свою схему військових звань проголошену в грудні 1943. Рядові починали від стрільця, згодом одержували старшого стрільця. Підстаршинські звання були: вістун, старший вістун, булавний, старший булавний. Молодші і старші старшини це: хорунжий, поручник, сотник, майор, підполковник і полковник. Генеральські звання: генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник, генерал армії і маршал. Але іменувань вище генерал-хоружого не було і тільки кожночасний Головний Командир УПА носив це звання за життя. Сім інших старшин іменовано генерал-хорунжими посмертно.

Коли відбулися найбільші бої?

Період найбільш запеклих боїв з окупантами припадає на 1944 рік. Найбільший бій відбувся 24 квітня 1944 року коло села Гурби на Волині, де п’ять тисяч вояків з “УПА-Південь” та “УПА-Північ” були окружені військами НКВД у силі 30 тисяч. Після жорстокого цілоденного бою загони УПА під оперативною командою майора Миколи Свистуна — “Ясеня” вночі пробилися з окруження. Один з останніх більших боїв проти німців відбувся 9 липня 1944 року на горі Лопата в горах Карпатах, де один курінь із Групи “Говерля” під командою Василя Андрусяка — “Різуна” протягом цілого дня успішно відбивав атаки двох німецьких дивізій. 30 вересня 1944 року під Уневом на Львівщині відбувся один із перших більших боїв на терені УПА-Захід із військами НКВД, в якому загін УПА під командою Дмитра Карпенка — “Яструба”, успішно відбив 22 наступи бриґади НКВД із танками. Сотник Д.Карпенко був першим старшиною УПА, який одержав найвище військове відзначення за хоробрість — Золотий Хрест Бойової Заслуги 1-ої кляси.

Які були відзначення?

В січні 1944 встановленно систему військових відзначень для УПА, яких основою були Хрести — золоті, срібні та бронзові — із поділом на дві категорії: за бойові заслуги-героїзм (5 хрестів) та за заслуги (3 хрести). Найвище відзначення — Золотий Хрест Бойової Заслуги 1-ої кляси — одержало 40, в тому поручник Іван Хома — “Богдан” нагороджений двічі. Всіх разом проголошених відзначень Хрестами в 1945-52 було 568 за героїзм та 426 за заслуги. Найбільш відзначеними (по три рази) це: сотник Михайло Дуда — “Громенко”, полковник-виховник Петро Федун — “Полтава”, сотник Василь Василашко — “Перемога” та сотник-виховник Іван Прокопишин — “Модест”.

Скільки було вояків?

Німецька військова розвідка оцінювала УПА на 200 тисяч і більше. Деякі автори української еміграційної літератури підхопили цю цифру і її широко використовували. Тому й створився своєрідний міф про двісті тисячну армію, хоч до нині немає ніякого документа для підтвердження правдивості цієї цифри. Головна команда УПА під час активної боротьби, з очевидних причин не публікувала таких даних, як рівнож з виправданих причин не заперечувала цих перебільшених чисел. В останніх роках існування СРСР радянська література вперше почала подавати чисельність УПА, але також значно перебільшено — 90 тисяч у 1945 році.

Одна із причин такого перебільшення чисельності це те, що окупанти не розрізняли між вояками УПА і членами теренової сітки ОУН чи цивільними людьми, які симпатизували повстанцям і допомагали чим могли. Все-таки підпільні документи, свідчення старшин УПА та висліди дослідів виразно вказують, що найвищий чисельний стан штабів та боєвих відділів УПА в один час (весна 1944) не перевищував цифри 30 тисяч, хоч усіх тих, хто в різний період воював у рядах УПА могло бути сто тисяч або більше.

Яке було відношення УПА до УГВР?

15 липня 1944 року постала Українська Головна Визвольна Рада (УГВР), якій підпорядкувалися УПА та ОУН. УГВР, якої Президентом вибрано Кирила Осьмака-“Горянського”, являла собою тимчасовий парламент України, а її Генеральний Секретаріят під головством Романа Шухевича-“Лозовського” був фактично підпільним урядом. Його накази чи заклики виконувало населення, наприклад в справі оборони прав Української Греко-католицької Церкви, спротиву насильній колективізації, спротиву так званим виборам і подібне. УГВР була тою політично-громадською установою, яка давала напрямні для боротьби УПА. У 1947 році до складу УГВР увійшов також отець Микола Хмільовський-“Лаврівський”, голова підпільної греко-католицької церкви.

Яку форму привіту вживали повстанці?

Коли Комендант ЛШ під час ранішого звіту вітає табір “Лісова Школа СКОБ!” то учасники йому відповідають “Сильно, Красно. Обережно, Бистро!”. В подібній ситуації в УПА під час формальної збірки командир вітав свій відділ окликом “Слава Україні!” а виструнчені вояки всі як один голосно відповідали “Героям Слава!”. Це було на честь друзів, які полягли на полі бою. Цей привіт і відповідь уживалося також при зустрічах повстанців і у листуванні.

Хто воював у рядах?

УПА було військом, до якого зголошувалися і в якому служили українці різних політичних переконань та люди різних національностей. Там були ветерани Армії УНР і УГА, ветерани різних чужинецьких армій, члени ОУН С.Бандери, члени ОУН полк. А.Мельника, лікарі євреї та вояки неукраїнці з 13 національностей, але переважаючою більшістю вояків була сільська молодь західних областей без партійної приналежности чи попередньої військової служби. Власне тому можна сказати, що УПА була народною армією, в якій міг служити кожен, хто хотів боротися за Україну під гаслом “Воля народам — воля людині”.

Коли закінчилася боротьба?

Згідно із рішенням УГВР у роках 1946-1949 відбувалася планова демобілізація боєвих відділів УПА і перехід старшин і підстаршин УПА до “сітки”, яка в цьому часі почала називатися “Збройне підпілля”. Найдовше воювали частини “УПА-Захід” під командою полковника Василя Сидора -“Шелеста”, зокрема кадрові сотні Карпатської Групи “Говерля” під командою майора Миколи Твердохліба — “Грома”, які проводили оперативні дії в карпатському просторі ще в літі 1949 року. Осінню 1949 року були розформовані ці останні військові відділи, яких вояки та старшини включилися у ряди Збройного підпілля і продовжували організовану боротьбу методами підпілля до 1954 року і дальше. Збройним підпіллям в часі 1950-1954 командував генерал-хорунжий Василь Кук – “Леміш”. Остання відома збройна сутичка з ворогом відбулася в 1960 на Тернопільщині.

Чи були в УПА члени Пласту?

Колишній члени Пласту з часу 1920-1930 років переважали у головному керівництві ОУН та УПА. Обидва Головні Командири УПА, які рівночасно були керівники ОУН в Україні (Р. Шухевич і В. Кук) і обидва Шефи ГВШ (Д. Грицяй і О. Гасин) це вихованці Пласту. Колишними пластунами були також: віцепрезидент УГВР о. Іван Гриньох, члени Президії УГВР Мирослав Прокоп і Дарія Ребет, Генеральний секретар закордонних справ УГВР Микола Лебедь та багато інших на вищих постах у підпіллі та УПА. Всі вони разом мали великий вплив у зовнішніх і внутрішніх відносинах повстанських структур. Отже, не дивно, що форма звороту в УПА через цілий час було “Друже” (а не “пане”).

Травень 2010. Петро Содоль.