Вперше вишкіл Лісова Школа відбувся на теренах нових поселень українців (США) в 1964 році. У 1991 році, за ініціативою тодішнього Головного Булавного УПЮ Петра Содоля, ЛЧ, делегація з України у складі 8 пластунів та 6 пластунок прилетіла на вишколи ЛШ та ШБ до Америки. Успішно закінчивши вишкіл (Богдан Генега, ЛЧ, — шеф штабу; Богдан Гасюк, V, — Вишкіл Бунчужних; Нестор Дацишин, Вячеслав Олійник, Мирон Гуменецький, Олександр Яворський, Славко Козак, Юрій Довбуш — Вишкіл Булавних) почали підготовку до проведення ЛШ в Україні.
Координував підготовку Петро Содоль (програма, історична тема, документи, правильники, фінанси), Богдан Генега та Богдан Гасюк займалися вибором терену, купівлею виряду та відбором учасників. У 1992 році під час приїзду в Україну Петра Содоля оргкомітет відвідав декілька потенційних теренів, і урочище Гнилий Потік біля Славська було вибране як найбільш підходяще. Вишкіл планували на літо 1993 року.
У липні 1993 року в урочище Гнилий Потік почали прибувати пластуни. Зазвичай спокійний, невеликий потічок цього часу перетворився на бурхливу річку, а переносити весь виряд та харчі необхідно було близько кілометра, декілька разів переходячи його вбрід. Дощ не припинявся весь перший тиждень вишколу. Незважаючи на це, програма виконувалася без змін. Лісова Школа 1993 року в Україні була рекордною за кількістю учасників Вишколу Булавних — 25, а загалом разом із Вишколом Бунчужних та Старшиною було 33.
Треба відзначити, що протягом трьох перших років значну допомогу в проведенні школи надав Євген Дувалко, ЛЧ, як член Старшини (Головний Бунчужний), а також інші пластуни з діаспори. Особливо хочу відмітити Мирона Пеняка, ПБ, який був на двох ЛШ (у 1993 та 1994 роках).
Лісова Школа 1994 року випробовувала учасників спекою та посухою, яка наприкінці першого тижня спричинила пожежу, і алярм на небезпеку вогню був зовсім не навчальним. Вишкіл показав себе на відмінно, подолавши вогонь спільно з лісниками.
Наступні роки Лісова Школа в Україні розбудовувалася в матеріальному та побутовому напрямах: збудовано водопровід, сходи на верхню поляну, з’явився величний напис ЛШ. За час проведення школи в Україні виросло ціле покоління Абсольвентів, Інструкторів та Кадри ЛШ, і найбільшим здобутком референтури вважаю високий авторитет випускників. Завжди червона сорочинка з написом ЛШ була предметом гордості та особливого фасону на пластових таборах.