Передрук статті з сайту Історії Пласту "100 кроків".У 2002 році зі Станиці Ужгород нас двоє юнаків — я та пл.розв. Микола Міщенко поїхали учасниками вишколу булавних Лісової Школи.
У проводі ЛШ 2002 були: Комендант — ст. пл. скоб Любомир Олійник, ЛЧ Головний бунчужний — ст. пл. Роман Онуфріїв, ОЗО Шеф штабу — ст. пл. Любомир Ясниський, ЛЧ. Вишкіл бунчужних — ст. пл. Епельбаум Віталій (Івано-Франківськ) ст. пл. скоб Луців Святослав (Львів) — першун Вишколу бунчужних ст. пл. Яковчук-Бесараб Костя (Луцьк). Ше там був друг Тігра (до речі, був першим виховником мого гутка — ч. 3 “Верба”), але він у швидкому часі покинув ЛШ у звʼязку з сімейними обставинами:)
На тій ЛШ вперше познайомився (і надовго:) з Борисом з Мюнхенських Вовкулак. Він там разок варив круту горохову зупу. Згадую також і те, як Микола по наводці Любка фільтри у ямі для відпадків чистив;)
Браму проектував і виконував також друг Борис. Пригадую також “ульотну” тереново-інтелектуальну гру, яка у певний момент вилізла з-під контролю і переросла і гостросюжетний трілір).
А ще згадую, як вранці друг Зевс після вставання прорік: “Сьогодні вам пощастило. Нині ваш бунчужний — я!”
Ну, але то все лірика. Дякую тодішньому проводу за всі ті випробування, перед якими нас ставив, учасникам, що їх виконували.
